Словник української мови (1937)/довіритися
| ◀ довірити | Словник української мови Д довіритися |
довіршовувати ▶ |
|
Дові́ритися, рюся, ришся, гл. Наверное узнать. Так от батько вже довіривсь, хоч люди й кажуть, що нема. Грин. I. 32.
| ◀ довірити | Словник української мови Борис Грінченко Д довіритися |
довіршовувати ▶ |
|
Словник української мови — Д
довіритися
Борис Грінченко
1937
Дові́ритися, рюся, ришся, гл. Наверное узнать. Так от батько вже довіривсь, хоч люди й кажуть, що нема. Грин. I. 32.