Словник української мови (1937)/довікувати
| ◀ довіку | Словник української мови Д довікувати |
довільний ▶ |
|
Довікува́ти, ку́ю, єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата. 165.
| ◀ довіку | Словник української мови Борис Грінченко Д довікувати |
довільний ▶ |
|
Словник української мови — Д
довікувати
Борис Грінченко
1937
Довікува́ти, ку́ю, єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата. 165.