Словник української мови (1937)/доволікати

by Борис Грінченко

◀ доволі

Словник української мови Борис Грінченко Д доволікати

доволочити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. доволокти́, чу́, че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Шевч. 532. Насилу доволік шкуру до криниці. Рудч. Ск. II. 189.