Словник української мови (1937)/довбти

by Борис Грінченко

◀ довбом

Словник української мови Борис Грінченко Д довбти

довбтися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Довбти́, бу́, бе́ш, гл. = Довбати. Нужда і камінь довбе. Ном. № 9770.