Словник української мови (1937)/дихтувати
| ◀ дихтіти | Словник української мови Д дихтувати |
дича ▶ |
|
Дихтува́ти, ту́ю, єш, гл. Составлять (о письме, офиц. бумаге и пр.). Испор. диктувати. Черниг. у.
| ◀ дихтіти | Словник української мови Борис Грінченко Д дихтувати |
дича ▶ |
|
Словник української мови — Д
дихтувати
Борис Грінченко
1937
Дихтува́ти, ту́ю, єш, гл. Составлять (о письме, офиц. бумаге и пр.). Испор. диктувати. Черниг. у.