Словник української мови (1937)/дипоть
| ◀ динячий | Словник української мови Д дипоть |
диптянка ▶ |
|
Ди́поть, птю, м. Удар. Да́ти ди́птю. Поколотить. Дав доброго диптю: одвохрив добре. Ном. № 3961.
| ◀ динячий | Словник української мови Борис Грінченко Д дипоть |
диптянка ▶ |
|
Словник української мови — Д
дипоть
Борис Грінченко
1937
Ди́поть, птю, м. Удар. Да́ти ди́птю. Поколотить. Дав доброго диптю: одвохрив добре. Ном. № 3961.