Словник української мови (1937)/димуватий
| ◀ димувати | Словник української мови Д димуватий |
динда ▶ |
|
Димуватий, а, е. Дымный, задымленный. Димувата кузня. Г. Барв. 21.
| ◀ димувати | Словник української мови Борис Грінченко Д димуватий |
динда ▶ |
|
Словник української мови — Д
димуватий
Борис Грінченко
1937
Димуватий, а, е. Дымный, задымленный. Димувата кузня. Г. Барв. 21.