Словник української мови (1937)/димувати
| ◀ димтянка | Словник української мови Д димувати |
димуватий ▶ |
|
Димува́ти, му́ю, єш, гл. Дымиться. В руках його мушкет димує. Греб. 354.
| ◀ димтянка | Словник української мови Борис Грінченко Д димувати |
димуватий ▶ |
|
Словник української мови — Д
димувати
Борис Грінченко
1937
Димува́ти, му́ю, єш, гл. Дымиться. В руках його мушкет димує. Греб. 354.