Словник української мови (1937)/димний

by Борис Грінченко

◀ димна

Словник української мови Борис Грінченко Д димний

димник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ди́мни́й, а, е. 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. Димна хижа. Курная изба. Вх. Лем. 410. 2) Дымчатого цвета. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72.