Словник української мови (1937)/дикий
| ◀ дикар | Словник української мови Д дикий |
дикість ▶ |
|
Ди́кий, а, е. Дикий. На печерській горі росла тоді дика пуща. К. ЧР. 91. Обізветься хлопство дикими степами. К. Досв. 25. Дикий кабан. Рудч. Ск. I. 186. Д. бузина́. Раст. бузина. Sambucus nigra. ЗЮЗО. I. 135. Д. ви́шня. Раст. дикая вишня, Prunus Chamaecerasus. ЗЮЗО. I. 132. Д. го́луб. Пт. горлица, Columbus turtur. Д. гру́ша. Раст. лесная груша. Pyrus communis. Зайшли вони на такий пустир, що бур'яни аж у чоловіка, і на тім пустирі стоїть дика груша, а на ній груші та такі терпкі. Рудч. Ск. II. 24. Д. коно́плі. Раст. Stachys recta. ЗЮЗО. I. 168. Д. льон. Раст. Linum perenne. ЗЮЗО. I. 129. Д. цибу́ля. Раст. Allium oleraceum. ЗЮЗО. I. 168. Д. чорну́шка. Раст. Nigella arvensis. ЗЮЗО. I. 129.