Словник української мови (1937)/дзвенячий
| ◀ дзвенкач | Словник української мови Д дзвенячий |
дзвизнути ▶ |
|
Дзвеня́чий, а, е. Звенящий, звонкий. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. I. 97.
| ◀ дзвенкач | Словник української мови Борис Грінченко Д дзвенячий |
дзвизнути ▶ |
|
Словник української мови — Д
дзвенячий
Борис Грінченко
1937
Дзвеня́чий, а, е. Звенящий, звонкий. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. I. 97.