Словник української мови (1937)/даватися
| ◀ давати | Словник української мови Д даватися |
давець ▶ |
|
Дава́тися, даю́ся, дає́шся, сов. в. да́тися, да́мся, даси́ся, гл. 1) Даться, отдаться. А довго покружили й коло Трапезонда: не дався в руки. Морд. Ох, не даймося, панове молодці, ми… у неволю. ЗОЮР. Сію конопельки дрібні зелененькі, самі не беруться, мені не даються. Чуб. V. 3. 2) Позволить, допустить. Було тобі уродиться, було тобі вдаться, було тобі та й не даться з себе насміяться. Не давайся кожному вітрові повівати. Ном. № 3840. 3) Быть данным, иметься. Якби то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла. Шевч. 27. Коб далося хоч одну годину, як прийшов оце, то б вирятував. НВолын. у. 4) Да́тися зна́ти, — узнаки́. Дать себя знать, помнить, почувствовать. Ном. № 414. Чи ще ж тобі не далася тяжкая неволя знати. Дума. Було тобі Хмельницького у вічні часи не займати; бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати. Мет. 394. Дамся ж я їм узнаки! Стор. МПр. 99. 5) — на підмо́ву. Дать себя обмануть. Я… такої (дівчини) жду, щоб ся не дала парубкові на підмову. Федьк. Пов. 6) — втямки́. Дать себя помнить. 7) — на мо́ву, на ре́чі. Быть разговорчивым, красноречивым. Улита чогось на речі не давалась: якась смутна наче зробилась. Г. Барв. 218. Друге на речі не дається, а в неї слово — як струмочок дзюрчить. Г. Барв. 422. 8) — у ві́чі. Показаться на глаза. Привели його до матері, а самі повертались, не дались у вічі матері. ЗОЮР. II. 52. 9) — на я́вку. Показаться. Це вещ така невидима (чорт), а то якось то він на явку дався. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.