Словник української мови (1937)/гуслі

by Борис Грінченко

◀ гусла

Словник української мови Борис Грінченко Г гуслі

гуслянка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́сла и гу́слі, сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! Чуб. III. 384. На гуслі грає, красно співає. Чуб. III. 274. 2) Скрипка. Вх. Уг. 234. В свадебной песне: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо візьмуть тебе. Мил. Св. 35. Гусла загули… Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Шевч. 331. Ум. Гу́сленьки. Грин. III. 473, гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. Гусовки шмарте до гусевниці. АД. I. 37.