Словник української мови (1937)/гурт
◀ гуррикан | Словник української мови Г гурт |
гуртівник ▶ |
|
Гурт, та́, м. 1) Стадо (о скоте). По сусідству чужі гурти і отари скрізь паслись. Стор. II. 8. 2) О людях: толпа, собрание, общество, компания. У гурті, то й смерть не страшна. Ном. № 10721. У гурті каша їсться. Ном. № 10731. Просимо до гурту. МВ. (О. 1862. III. 57). 3) О неодушевленных предметах: группа. Кожну зірку нарізно не запримітиш, а хіба тільки цілий гурт їх. Ком. Р. I. 50. 4) В гурт, до гу́рту. В одно место, вместе. Вовк, медвідь і кабан зібрались у гурт. Рудч. Ск. I. 22. Проциндрив Солопій горох і просвистав, а за горохом в гурт і жито, і пшеницю. Г. Арт. (О. 1861. III. 96). Ходім же до гурту. Стор. II. 21. 5) За гурт. Вместе. Бувайте здорові! промовив усім нам за гурт. МВ. II. 132. 6) Гурт на гурт. Всего на всего. Скільки зір гурт на гурт усіх, — цьому ще ніхто й рахуби не склав. Ком. Р. I. 49. 7) Продава́ти на гурт. Продавать оптом. Сумск. у. Ум. Гурто́к. Ном. № 10733.
Гурт, нар. Много. Употребляется преимущественно с отрицанием: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт то, потраплю піймати. Левиц. I. 122.