Словник української мови (1937)/гупнути

by Борис Грінченко

◀ гупати

Словник української мови Борис Грінченко Г гупнути

гупотіти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́пнути, ну, неш, гл. Однокр. в. от гупати. 1) Топнуть. 2) Ударить с глухим звуком. Так і гупнув його кулаком по спині. Як гупне у двері, так вони й розлетілись. Чуб. II. 22.