Словник української мови (1937)/гульбище

by Борис Грінченко

◀ гульбини

Словник української мови Борис Грінченко Г гульбище

гульбощі ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́льбище, ща, с. Место гуляний, увеселительных собраний, гульбище. Було гульбище на високій могилі… Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. ЗОЮР. I. 280. У нас над річкою є ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли. ХС. IV. 27.