Словник української мови (1937)/гулити
| ◀ гулий | Словник української мови Г гулити |
гулиця ▶ |
|
Гули́ти, лю́, ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обещаниями, дурачить обещаниями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. Федьк. III. 161. За вечерею бояри дружечок гулили: подавали їм почесну, а самі ковтали, або з рук їх якунебудь страву виривали. Мкр. Н. 35.