Словник української мови (1937)/грянути

by Борис Грінченко

◀ гряний

Словник української мови Борис Грінченко Г грянути

грянчати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гря́нути, ну, неш, гл. Быстро двинуться, побежать, поехать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. Чуб. III. 169. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне. Грин. III. 200.