Словник української мови (1937)/грязько
| ◀ грязький | Словник української мови Г грязько |
грязюка ▶ |
|
Гря́зько, нар. Грязно (о дороге, вообще о растворенной дождем земле). У чоловіка камінець лежить перед порогом, щоб не грязько було. Рудч. Ск. II. 153.