Словник української мови (1937)/гребтися
◀ гребти | Словник української мови Г гребтися |
гребувати ▶ |
|
Гребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. 1) Гресть веслом. Богу молись, а до берега гребись. Ном. № 160. 2) Рыть, разгребать. В розкинутому сіні греблись кури. Левиц. I. 195. Квочки гребтимуться у грядках. Грин. I. 20.