Словник української мови (1937)/городар
◀ город | Словник української мови Г городар |
городець ▶ |
|
Города́р, ря́, м. Начальник города? «Та рушай, військо, під Бендер місто!» Військо рушає, з гармат стріляє, аж чотири печі розсипається, татарський городар іздрігається, міщани ходя, радоньку радя. О. 1861. XI. Св. 56. Вероятнее, однако, что слово городар, которое нигде ни разу более нам не встречалось, является просто переделкой какого-то другого слова, подобного по своей форме, но с забытым уже значением.