Словник української мови (1937)/гордувати
◀ гордування | Словник української мови Г гордувати |
гордуватий ▶ |
|
Гордува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. II. 92. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.