Словник української мови (1937)/гоній

by Борис Грінченко

◀ гонишний

Словник української мови Борис Грінченко Г гоній

гонінник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гоні́й, нія́, м. Избранное, в числе нескольких, крестьянским обществом лицо, на обязанности которого лежит собирать в волость крестьян для взноса податей. (Харьк.?).