Словник української мови (1937)/гонобити
| ◀ гонкий | Словник української мови Г гонобити |
гоном гнати ▶ |
|
Гоно́би́ти, блю, биш, гл. 1) Устраивать, делать как следует: удовлетворять, доставлять удовольствие, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелеять. Вона гонобила надію у серці. Мир. Пов. I. 126.