Словник української мови (1937)/голопуцьок

Словник української мови
Борис Грінченко
Г
голопуцьок
Київ: Соцеквидав України, 1937

Голопу́цьок, цька, м. 1) Неоперившийся птенец. 2) Переносно: ребенок. Діти голопуцьки, як горобенята, бігають по улиці. Г. Барв. 416.