Словник української мови (1937)/голдувати
| ◀ голвяка | Словник української мови Г голдувати |
голендер ▶ |
|
Голдува́ти, ду́ю, єш, гл. Давать дань, быть в ленной зависимости. Ей, Василю Молдавський, господарю наш волоський! Чи будеш за нас одностайне стояти? Будем тобі голдувати; коли ж ти не будеш за нас одностайне стояти, — будем іншому пану кров'ю вже голдувати. АД. II. 101. Царі владиці всіх владик голдують. К. ПС. 8. 2) Владеть недвижимою собственностью. Він голдує сим гаєм. Борз. у. Сією греблею голдували черниці якісь, чи ніжинські, чи бог їх знає які. Драг. 223.