Словник української мови (1937)/говіння
◀ говільниця | Словник української мови Г говіння |
говір ▶ |
|
Гові́ння, ня, с. 1) Говение. З дурного говіння не буде спасіння. Ном. № 133. 2) Пост. Шух. I. 41. Гн. II. 175. Звоювали Путилову в велике говіння. ЕЗ. V. 144.