Словник української мови (1937)/гніздюк

by Борис Грінченко

◀ гніздо

Словник української мови Борис Грінченко Г гніздюк

гній ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гніздю́к, ка́, м. 1) Запорожец, севший на хозяйство. КС. 1883. XI. 502. 2) Неудачный хлеб. Ось іди, чоловіче, якого я гніздюка напекла!.. Той гніздюк так і розплився по черені і розтріскавсь. Г. Барв. 323.