Словник української мови (1937)/гатити

by Борис Грінченко

◀ гатинець

Словник української мови Борис Грінченко Г гатити

гатитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гати́ти, гачу́, тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Макс. (1849). 55. Я греблю гачу. Чуб. I. 127. Хоч греблю гати (так много). Ном. № 7666. 2) Накладывать в большом количестве. І навіщо стільки дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. Гн. II. 49. І ногами товче, і кулаками гатить. Св. Л. 286. 4) Стрелять сильно, напр. из пушек. Із рушниць стріляли, другі з мущирів гатили. Мкр. Н. 34.