Словник української мови (1937)/гарбачій
| ◀ гарбати | Словник української мови Г гарбачій |
гарбичка ▶ |
|
Гарбачі́й, чія, м. Рабочий из артели пастухов овец, заведывающий гарбо́ю с припасами, — исполняющий обязанности эконома и повара. О. 1862. V. Кух. 37.