Словник української мови (1937)/вітритися

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вітритися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́тритися, рюся, ришся, гл. ? Собаки вітрились тоді, то я і взяв од собак вила. Новомоск. у. (Залюбовск.).