Словник української мови
Борис Грінченко
В
вір
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вір, во́ру, м. 1) Огорожка из жердей. Чуб. VII. 392. Треба обкидати город вором. Канев. у. 2) Козлы. Шух. I. 179. 3) -ра. Жеребец. Шух. I. 79. Кобила відбиваєся з ворем, від чого стає вона жеребна. Шух. I. 211. Ум. Во́рик. Шух. I. 211.