Словник української мови (1937)/віпса
| ◀ віншувати | Словник української мови В віпса |
вір ▶ |
|
Ві́пса, си, ж. Окал, окалина, огарина. То був коваль такий мудрий, що взявся лемеші чоловікові кувать, та багато заліза у віпсу повернув, перепалив. Ном., стр. 284, № 1858.