Словник української мови (1937)/вінчати

by Борис Грінченко

◀ вінчання

Словник української мови Борис Грінченко В вінчати

вінчатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вінча́ти, ча́ю, єш, гл. Венчать; увенчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Шевч. 193. Вінцем благим вінчаєм літо. К. Псал. 145. Кінець діло вінчає. Ном. № 10005.