Словник української мови (1937)/відщіпатися

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відщіпатися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відщіпа́тися, па́юся, єшся, сов. в. відщепну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Отмыкаться, отомкнуться (о двери, запертой на крючек). Та відщепни ж двері! — Коли ж не відщіпаються — защіпка туго. Змиев. у. 2) = Відщеплятися, відщепи́тися. Моя дитиночко, моя й щипочко, моя щипочка одщепнулася. Мил. 211.