Словник української мови (1937)/відчахнути

by Борис Грінченко

◀ відчарувати

Словник української мови Борис Грінченко В відчахнути

відчахнутися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відчахну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Отломить, отщепить. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало, і зараз гілку одчахнув. Котл. Ен. III. 21. 2) Отлучиться. Як полягають у неділю спати, а вона одчахне на вулицю до дівчат та парубків. Волч. у.