Словник української мови (1937)/відцуруватися
| ◀ відцуратися | Словник української мови В відцуруватися |
відчай ▶ |
|
Відцу́руватися, руюся, єшся, сов. в. відцура́тися, ра́юся, єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться от кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесності одцурувались. К. (О. 1861. I. 311). Ой чули через люди — тебе рід одцурався. Чуб. V. 558. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався. Ном. № 1143.