Словник української мови (1937)/відтягати

by Борис Грінченко

◀ відтухати

Словник української мови Борис Грінченко В відтягати

відтягувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відтяга́ти, га́ю, єш, сов. в. відтягти́, гну́, неш, гл. 1) Оттаскивать, оттащить, отволочь. 2) Оттягивать, оттянуть, отвлекать, отвлечь. 3) Гла́су не відтя́гне. Не в силах отвести голос, заговорить. Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Новомоск. у.