Словник української мови (1937)/відтухати

by Борис Грінченко

◀ відтупуватися

Словник української мови Борис Грінченко В відтухати

відтягати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відтуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відту́х(ну)ти, ну, неш, гл. Спадать, спасть, уменьшаться (об опухоли). Що ж тобі відтухає на горличку? Змиев. у.