Словник української мови (1937)/відтикати

by Борис Грінченко

◀ відти

Словник української мови Борис Грінченко В відтикати

відтикатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відіткну́ти, ну́, не́ш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх. Рудч. Ск. I. 182.

II. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відти́кати, ти́чу, чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — ко́пи. Отмечать копны, втыкая в них палки(?). Ном. № 10175.