Словник української мови (1937)/відпрохувати
| ◀ відпрохати | Словник української мови В відпрохувати |
відпрохуватися ▶ |
|
Відпро́хувати, ую, єш, сов. в. відпроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Відпрошувати, відпросити.
| ◀ відпрохати | Словник української мови Борис Грінченко В відпрохувати |
відпрохуватися ▶ |
|
Словник української мови — В
відпрохувати
Борис Грінченко
1937
Відпро́хувати, ую, єш, сов. в. відпроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Відпрошувати, відпросити.