Словник української мови (1937)/відпорювати
| ◀ відпороти | Словник української мови В відпорювати |
відпорюватися ▶ |
|
Відпо́рювати, рюю, єш, сов. в. відпоро́ти, рю́, реш, гл. Отпарывать, отпороть.
| ◀ відпороти | Словник української мови Борис Грінченко В відпорювати |
відпорюватися ▶ |
|
Словник української мови — В
відпорювати
Борис Грінченко
1937
Відпо́рювати, рюю, єш, сов. в. відпоро́ти, рю́, реш, гл. Отпарывать, отпороть.