Словник української мови (1937)/відпозивати
| ◀ відповіщати | Словник української мови В відпозивати |
відпокутувати ▶ |
|
Відпозива́ти, ва́ю, єш, гл. Вернуть судом. Дак я оце іду позивать: може якнебудь чи не відпозиваю своє. Чуб.
| ◀ відповіщати | Словник української мови Борис Грінченко В відпозивати |
відпокутувати ▶ |
|
Словник української мови — В
відпозивати
Борис Грінченко
1937
Відпозива́ти, ва́ю, єш, гл. Вернуть судом. Дак я оце іду позивать: може якнебудь чи не відпозиваю своє. Чуб.