Словник української мови (1937)/відлюбити
| ◀ відлучувати | Словник української мови В відлюбити |
відлюдний ▶ |
|
Відлюби́ти, блю́, биш, гл. Отбить у кого-либо милого, милую. Уже ж моя дівчина да й одлюблена. Нп.
| ◀ відлучувати | Словник української мови Борис Грінченко В відлюбити |
відлюдний ▶ |
|
Словник української мови — В
відлюбити
Борис Грінченко
1937
Відлюби́ти, блю́, биш, гл. Отбить у кого-либо милого, милую. Уже ж моя дівчина да й одлюблена. Нп.