Словник української мови (1937)/відличний

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відличний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відли́чний, а, е. Не такой, как другие, отличный от других. Запорожці були люди одличнії: у них і собаки без пастуха самі овець пасли. О. 1861. X. 34.