Словник української мови (1937)/відличка
| ◀ відлити | Словник української мови В відличка |
відличний ▶ |
|
Відли́чка, ки, ж. Знак, которым отмечают, отметка. Дружки, як молодому пришивають квітку (співають): Ой дай, мати, голку, ще й ниточку шовку, — пришити квітку, ік зятеві одличку. Грин. III. 485.