Словник української мови (1937)/відкручувати

by Борис Грінченко

◀ відкрутити

Словник української мови Борис Грінченко В відкручувати

відкручуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відкру́чувати, чую, єш, сов. в. відкрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Откручивать, открутить. Трохи голови не відкрутив із чубом. Стор. I. 191. 2) Отвинчивать, отвинтить.