Словник української мови (1937)/відзірятися
| ◀ відзігорний | Словник української мови В відзірятися |
відзнака ▶ |
|
Відзіря́тися, ря́юся, єшся, гл. Скалить зубы. Лежить собака та й відзіряється. Полт. Їй би усе тільки до хлопців відзірятися. Полт.
| ◀ відзігорний | Словник української мови Борис Грінченко В відзірятися |
відзнака ▶ |
|
Словник української мови — В
відзірятися
Борис Грінченко
1937
Відзіря́тися, ря́юся, єшся, гл. Скалить зубы. Лежить собака та й відзіряється. Полт. Їй би усе тільки до хлопців відзірятися. Полт.