Словник української мови (1937)/відгрібатися

by Борис Грінченко

◀ відгрібати

Словник української мови Борис Грінченко В відгрібатися

відгрівати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відгріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. відгребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. 2) Отбиваться, отбиться, защищаться, защититься. Ні, я не одгрібався руками ніяк од нього, то й не міг ударити. Александров. у. (Залюбовск.). Ніяк я від його (лиха) ні одіб'юся, ні одгребуся. Мир. ХРВ. 393. Та бог з вами! — одгрібався Чіпка, — не рад, що й зачепив таку причепу. Мир. ХРВ. 177.