Словник української мови (1937)/відгризатися

by Борис Грінченко

◀ відгризати

Словник української мови Борис Грінченко В відгризатися

відгримнутися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відгриза́тися, за́юся, єшся, сов. в. відгри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл. 1) Отгрызаться, отгрызться. Вовчими зубами відгризуся, ведмежою силою відборюся. Чуб. I. 95. 2) Отгрызаться, отгрызться, отбраниться. Як напало на мене семеро перекупок, то ледве одгризлась. ЗОЮР. I. 147.